Проти книгопоклонництва. Мао Цзедун

Травень 1930

I. Без дослідження немає права висловлюватися

Якщо ви не провели дослідження проблематики, то будете позбавлені права висловлюватися про неї. Чи це не зажорстко? Ані на йоту. У випадках, коли ви не заглибилися в суть питання, у його історію та нинішній стан, що би ви не сказали, виявиться, безсумнівно, нісенітницею. Загальновідомо, що обговорення дурниць не сприяє вирішенню завдань, отже, чому ж позбавити вас права висловлюватися несправедливо? Чимало товаришів, ігноруючи дійсність, ведуть порожні балачки, а для комуніст(а)ки це ганьба. Як може комуніст(ка) дозволити собі таке?

Це неприпустимо!
Це неприпустимо!
Ви мусите досліджувати!

Ніякого марнослів’я!

II. Дослідити завдання — це вирішити його

Не можете вирішити завдання? Що ж, беріться за дослідження поточного стану та його історії! Коли ви ретельно вивчите проблематику, то знатимете шлях до розв’язання. Висновки завжди з’являються після дослідження, а не перед ним. Лише дурень, самостійно або в групі, ламає голову, щоби «віднайти розв’язок» або «розвинути ідею» без попереднього аналізу. Варто наголосити, що такий підхід приречений прийти до помилкового вирішення та хибної ідеї.

Не мало товаришів в інспекції, лідерів партизан і новоприбулих кадрів полюбляють виголошувати політичні промови щойно зроблять перший крок на новому місці, критикувати одне та засуджувати інше, побачивши річ поверхнево, лише поодинокі її частини. Така суто суб’єктивна балаканина, і справді, нестерпна. Ці люди приречені все зіпсувати, втратити довіру народних мас і доводять свою неспроможність впоратися з будь-яким завданням взагалі.

Досить людей на лідерських посадах, коли натрапляють на складне завдання, усе що можуть зробити — глибоко зітхати. Втративши терпіння вони просять, щоб їх перевели на поле бою, нібито вони «не мають необхідних навичок, тому не можуть його виконати». Слова боягузів. Візьміть волю в кулак, обійдіть усі ділянки під вашим наглядом та «розпитуйте про все», як це робив Конфуцій. Зрештою ви зможете вирішити завдання, якими б обмеженими ваші вміннями не були; і хоча голова ваша може бути порожньою перед виходом, по поверненню вона буде наповнена всім необхідним. Саме так розв’язуються задачі. Чи потрібно для цього вирушати в дорогу? Не обов’язково. Ви можете скликати дослідницьку групу з людей, які знайомі з потрібною ситуацією, щоби підібратися до кореня того, що ви називаєте складним завданням, його поточного стану. Після цього вирішення не вимагатиме багато зусиль.

Дослідження можна пов’язати з довгими місяцями вагітності, а розв’язання — з днем пологів. Дослідити завдання — це, і справді, вирішити його.

III. Проти книгопоклонства

“Що б не було написано у книзі, написано правильно”, — такою досі є ментальність культурно відсталих китайських селян. Як не дивно, але всередині комуністичної партії можна почути людей, які під час дискусії вимагають “показати, у якій книжці таке написано”. Коли ми стверджуємо, що накази вищих за рангом органів правильні, то робимо це не просто через те, що наказ приходить від “вищих за рангом органів”, а тому, що їх вміст відповідає як об’єктивним, так і суб’єктивним умовам боротьби, задовольняє її вимоги. Формалістичний підхід, при якому директиви сліпо виконуються без обговорення — вони ж бо прийшли “згори” — помилковий. Заподіяна таким формалізмом шкода є причиною, чому візія та тактика партії не вкорінюється в свідомості народних мас. Сліпе виконання розпоряджень без будь-якої показової незгоди — це найбільш витончений спосіб противитися наказам або саботувати їх.

Вивчення наук про суспільство виключно з книжок також вкрай небезпечне та навіть може привести на шлях контрреволюції. Яскравим прикладом цього є китайські комуністи, які цілими групами ставали контрреволюціонерами, після того як обмежилися книжками по суспільствознавству. Коли ми стверджуємо, що марксизм достовірний, то посилаємося не на те, що Маркс був “пророком”, а на те, що його теорія довела свою правильність у нашій діяльності. Марксизм необхідний нашій боротьбі. Ніякий езотеричний формалізм, як-от “пророцтво”, ніколи не був підґрунтям для визнанні нами цієї теорії. Багато тих, хто знайомився з марксистською літературою, ставали ренегатами революції, тоді як безграмотні робітники часто чудово вловлюють марксизм. Авжеж, книги по теорії Маркса потрібно вивчати, але застосовуючи знання до дійсності нашої держави. Книги необхідні, утім ми мусимо переступити книгопоклонство, яке завжди відірване від реальності.

Як це зробити? Єдиний шлях — це дослідження об’єктивних ситуацій.

IV. Без дослідження об’єктивної ситуації ви приречені на ідеалістичну оцінку класових сил та таку ж орієнтацію праці, які призводять або до опортунізму, або ж до путчизму

Маєте сумніви? Проти фактів не попреш. Усього-на-всього спробуйте оцінити політичну ситуацію чи очолити боротьбу без будь-якого попереднього аналізу дійсності, і ви побачите чи будуть вони безпідставні й ідеалістичні, чи ні. Чи підштовхуватимуть до помилок опортунізму та путчизму, чи ні. Авжеж, будуть. Проблема не у хибному первинному плануванні дій, а у поширених серед партизанських загонів Червоної армії помилках під час дослідженні конкретної суспільної ситуації. Такі полководці, як-от Лі Квей, карають солдат за їх провини без того, щоб розібратися у тому, що трапилося. У результаті дехто відчуває несправедливе ставлення, виникає чимало чвар, через що лідер втрачає весь авторитет. Хіба ж це незвично для Червоної армії?

Щоб завоювати народні маси та подолати ворога, необхідно вимести будь-які прояви ідеалізму та бути насторожі, щоб не допускати помилок опортунізму або путчизму. Єдиний шлях побороти ідеалізм — докласти зусиль та дослідити об’єктивну ситуацію.

 

V. Ціллю соціо-економічного аналізу є істинна оцінка класових сил і побудова правильної тактики боротьби

Дамо нашу відповідь на таке запитання: для чого досліджувати соціо-економічні умови? Відповідно, об’єктами нашого аналізу є соціальні класи, а не незв’язні соціальні феномени. Не так давно товариші з четвертого підрозділу Червоної армії усе-таки розпочали практикувати дослідження ситуації, утім метод більшості хибний. Отримані результати нагадують огляд густонаселеного міста з вершини гори: вони такі ж туманні, як рахунки бакалійника, і надумані, як казкові історії, що можна почути на шумних вулицях. Для нас користі з наперсток з такого підходу, адже необхідний результат — це інформація про політичну та економічну ситуації різних соціальних класів. Зрештою, нас цікавить картина дійсності кожної соціальної групи, підйомів та падінь у їх розвитку. Для прикладу, під час аналізу всього селянства варто знати не лише кількість окремо селян-власників, полувласників та орендарів, поділ на яких здійснюється за принципом орендних відносин, але й — що важливіше — кількість куркулів, середняків і бідняків, що поділені відповідно до класу чи суспільного стану. Під час аналізу всіх купців важливо знати не лише статистику з кожної сфери торгівлі — торгівля зерном, текстилем, ліками, тощо, але й кількість малих, середніх та великих комерсантів, дослідити стан кожного сектора, а особливо їх класові зв’язки. Розтинання різних соціальних класів — наш головний метод експертизи, ціллю якого є встановлення їх взаємозв’язків, об’єктивна оцінка класових сил. Визначивши ті класи, які сформують кістяк революції, це допоможе побудувати правильну тактику боротьби. Така наша мета.

Які соціальні класи необхідно досліджувати? Список такий:

• Промисловий пролетаріат
• Ремісники
• Наймити (батраки)
• Селяни-бідняки
• Бідні міщани
• Люмпен-пролетаріат
• Майстри
• Малі комерсанти
• Селяни-середняки
• Куркулі
• Поміщики
• Комерційна буржуазія
• Промислова буржуазія

Жоден з цих класів чи станів не має випадати з поля нашої уваги. На місцях нашої діяльності ми постійно перетинаємося з усіма ними, окрім хіба що промислових пролетаріату та буржуазії. Тактика нашої боротьби не може існувати відірвано від кожного з них.

Раніше ми допускали ще одну помилку під час аналізу — зосереджували свою увагу на сільській місцевості, уникаючи місто. Через це чимало товаришів складно уявляли нашу лінію щодо бідних міщан та комерційної буржуазії. Розвиток боротьби посприяв нашому відходу з гір на рівнину. Так, ми фізично спустилися з височини, утім ментально досі там. Розуміння міста таке ж важливе, як і села. Ігнорування цього — це шлях до безсилля перед потребами революційної боротьби.

VI. Перемога у революційній боротьбі в Китаї залежить від розуміння китайськими товаришами китайської дійсності

Ціллю нашої боротьби є досягнення соціалізму на етапі демократії. Першим кроком до цього є закінчення демократичної революції, повалення класу поміщиків, імперіалізму та режиму Гоміндану. Для цього необхідно заручитися підтримкою робітничого класу та пробудити селянські маси разом з бідними міщанами. Наступним кроком є соціалістична революція, що слідуватиме у розвитку боротьби. Виконання цього великого революційного завдання аж ніяк не просте та повністю залежить від правильності та непохитності тактики партії пролетаріату. Революція, безперечні, зазнаватиме невдач, якщо її лінія боротьби помилкова чи нерішуча та нетривка. Пам’ятай, буржуазні партії теж постійно обговорюють тактику своїх дій. Вони працюють над поширенням реформістських настроїв серед робітничого класу, щоб увести останніх в оману та відвернути від керівництва комуністичної партії, над домовленостями з куркулями, аби подавити повстання бідних селян, над організацією контрреволюційних бойовиків. У ситуації, де класова боротьба загострюється, пролетаріату необхідно покладатися на правильність та непохитність планування його ж партії, комуністичної партії. Така тактика аж ніяк не може бути створена групкою людей у кабінетах; вона з’являється у ході масового протиборства, тобто з фактичним досвідом. Отож при будь-якій нагоді потрібно вивчати соціальні умови і проводити практичні дослідження. Ті товариші, хто піддаються безпідставному оптимізму, формалісти чи просто негнучкі та консервативні, вважають, що теперішня тактика є бездоганною, що “книга протоколів” VI з’їзду КПК гарантує протяжну перемогу, і що критерієм тріумфу є дотримання встановлених нею процедур. Ці ідеї наскрізь хибні та не мають нічого спільного з концепцією, за якою комуністи створюють нові сприятливі умови у ході боротьби; ці ідеї представляють суто консервативний дискурс. Якщо ми повністю не позбудемося їх, то зазнаємо істотних революційних втрат і нанесемо шкоди самим товаришам. Очевидно, що деяка частина червоноармійців готова залишити все у тому стані, у якому воно нині. Вони безґрунтовно оптимістичні та не мають бажання дивитися в суть речей, стверджуючи, нібито це “по-пролетарськи”. Вони цілими днями те й роблять, що їдять по самі вуха та протирають штани в офісах без найменшого бажання відправитися до народу задля аналізу. Як тільки но вони відкривають свої роти, стає нестерпно від банальностей. Щоб пробудити цих товаришів, потрібно гучно прокричати:

Негайно позбудьтесь своїх консервативних ідей!
Замініть їх прогресивними, войовничими ідеями комуністів!
Час до боротьби!
Ідіть у народ, досліджуйте факти!

VII. Техніка дослідження

1. Проводьте дослідницькі збори та аналізуйте дискутуючи.

Таким є єдиний шлях наблизитися істини, зробити висновки. Легко помилитися, якщо покладатися тільки на особистий досвід та ігнорувати збори й обговорення. На таких нарадах неможливо дійти до більш-менш коректних підсумків, якщо замість того, щоб виносити ключові питання для полеміки, ви будете розкидатися надуманими.

2. Кому дозволено брати участь в дослідницьких зборах?

Ці люди мають бути добре підкованими у соціоекономічних умовах. З погляду віку чим старші, тим краще, адже вони мають багато досвіду та знають не лише, що відбувається, але й чому. Так само потрібні прогресивні ідеї та гострі взір молоді з досвідом боротьби. З погляду діяльності варто долучати робітників, селян, комерсантів, інтелектуалів, за потреби солдат і навіть інколи волоцюг. Зрозуміло, що при розгляді деякої теми ті, хто не мають до неї ніякого відношення, не повинні бути присутніми. Наприклад, робітникам, селянам та студентам не потрібно брати участь, коли проводиться аналіз комерції.

3. Що краще: велика чи мала дослідницька група?

Усе залежить від здатності дослідни(ка)ці провести збори. Якщо він/вона має достатньо навичок, тоді можна скликати з десяток, а то й зо двадцять людей. Велика група має свої переваги; відповіді складаються у досить точну статистику (наприклад, оцінка бідняків з низки усіх селян) та у правильні висновки (наприклад, чи надати перевагу диференційованому, чи рівному поділу землі). Авжеж, існують також і недоліки; складно підтримувати порядок, якщо у вас недостатньо досвіду. Отже, кількість людей у групі залежить від компетенції дослідни(ка)ці. Однак мінімум — троє, бо інакше отримана інформація буде занадто обмеженою, щоб відповідати дійсній ситуації.

4. Підготуйте детальний опис об’єкта дослідження.

Заздалегідь підготуйте опис об’єкта дослідження та ставте запитання відповідно до нього. Усі незрозумілі чи сумнівні аспекти висувайте для обговорення. Детальний опис має містити головну тему та підтеми, а також розгорнуті пункти. Наприклад, візьмемо комерцію як головну тему, що містить такі можливі підтеми: текстиль, зерно, інші необхідності та ліки; розгорнуті пункти — коленкор, шовк і атлас.

5. Особиста участь.

Усі, хто займає керівні посади, починаючи з голови органів місцевого самоврядування, офіцера загону, секретаря партійної гілки та закінчуючи лідером центрального уряду, головнокомандувачем чи генсеком, мусять особисто проводити дослідження особливих соціоекономічних умов, а не всього-лише покладатися на звіти. Зрештою, аналіз та читання звітів — дві великі різниці.

6. Копайте вглиб.

Усім піонерам дослідницької роботи варто виконати один-два ретельні аналізи, щоб отримати повне розуміння деякого місця (скажімо, села чи міста), деякої проблеми (наприклад, проблеми зерна чи валюти). Глибоке вивчення конкретного місця або проблеми полегшує майбутні експертизи інших питань.

7. Нотуйте самостійно.

Очолювати дослідницькі збори та забезпечувати їх належне протікання — ще не все, що потрібно робити робити аналітику. Він/вона також має нотувати результати та вести протокол наради. Погано, якщо за вас це роблять інші.